Стоковые изображения от Depositphotos
Володар «Золотого м'яча» 2004 Андрій Шевченко поділився думками про рік від початку війни росії проти України.
«Пам'ятаю кожну секунду того ранку, оскільки не можу це забути. Особливо дзвінок від мами, яка була засмучена. Вона плакала і сказала, що почалась війна. Це, напевне, найважчий момент в моєму житті — сталось те, чого ми боялись.
Моя родина не хоче виїжджати. Сестра казала, що вони хочуть залишитись та подивитись на ситуацію, можливо щось зміниться швидко. Я лише хотів допомогти родині та країні. Моя мама сказала мені — ти маєш голос, скористайся ним, говори.
Тоді ми з сином вперше сходили на Трафальгарську площу — там була масова акція на підтримку України. Головним було привернути увагу, щоб допомогти українцям, скористатись своїми контактами та зібрати гроші для медичної допомоги.
Пригадую, коли після ракетного обстрілу України та Києва повністю зникло світло. Я ніколи не бачив свою країну та Київ у темряві. Але реакція людей була сильною. Люди згуртувались ще сильніше. Ми стали допомагати один одному. Ми ділимось речами — в кого є генератори, запрошують до себе інших.
В перші тижні війни важливі люди України, спортсмени, згуртувались разом. Тому що так ми надсилаємо повідомлення світові, що потребуємо допомоги, світ має негайно відреагувати. І почала надходити допомога. Пишаюсь спортсменами, які були в Україні. Багато з них вступили до лав армії та стали захищати Україну. Багато тих, хто за кордоном, ніколи про неї не забувають.
Велика Британія постійно допомагає, збирає кошти та це чудово. Вони одними з перших надали притулок українцям та урядову підтримку. Реакція спортивного товариства також була сильною, вони також намагались допомагати.
Думаю, що росіяни та білоруси мали бути відсторонені від будь-яких змагань від початку війни. Маємо продовжувати тиснути на уряд росії для припинення війни. Люди, діти, спортсмени вмирають. Маємо бути єдині в цьому рішенні», — сказав Шевченко у коментарі SkySport.
По сообщению сайта FootBoom