Когда Фейеноорд был Боруссией

«Майнц» – не перший маленький клуб, який поставив на потік запрошення майбутніх топ-тренерів. У 60-х та 70-х у ролі нинішньої дортмундської «Боруссії» виступав «Феєнорд».

У січні 2021 року Бо Свенссон став четвертим головним тренером «Майнца» за сезон. Аутсайдер німецької Бундесліги щойно поступився «Баварії» з рахунком 2:5, і з шістьма очками у своєму активі займав передостаннє місце у турнірній таблиці – жалюгідніше виглядав лише нещасний «Шальке». До кінця першого кола під керівництвом Свенссона «Майнц» розжився ще одним очком. Перспективи були не райдужні, і сам датський тренер зазначив: «Ще жодна команда, яка набирала сім очок у першому колі, не рятувалась від вильоту».

Він мав рацію — таких команд не було. І його «Майнц» став першим, кому це вдалося.

З того часу Свенссону пророкують долю своїх попередників, Юргена Клоппа та Томаса Тухеля. Ось уже три роки поспіль колишні тренери «Майнца» утримують нагороду найкращого тренера світу за версією FIFA: у 2019 та 2020 нагорода підкорилася Клоппу, а у 2021-му її отримав Тухель. Як гравець «Майнца» Свенссон провів один сезон під керівництвом Клоппа і п'ять сезонів — під керівництвом Тухеля. Бо визнає, що дуже багато перейняв у обох наставників, які в майбутньому змогли виграти Лігу чемпіонів: «Без них я б не став тренером».

Тепер у Німеччині після кожного туру оновлюють статистику та звіряють середню кількість очок у Бундеслізі, набраних «Майнцем» під керівництвом Свенссона. Юрген Клопп міг похизуватися показником 1,13 очка за гру (у 102 матчах у чемпіонаті Німеччини); Томас Тухель – показником 1,41 очка за гру (у 170 матчах). Показники Свенссона станом на завершення сезону 2021/22 складають в середньому 1,49 очка за гру (у 53 матчах чемпіонату).

Свенссону віддають належне як за результат, так і за привабливу гру — як і Клоппу з Тухелем Бо вдалося поєднати приємне з корисним. Хто знає, можливо зараз ми маємо можливість спостерігати за становленням ще одного топ-тренера? У будь-якому випадку «Майнц» вже має репутацію клубу з чуттям на тренерські таланти.

В історії європейського футболу це не перший випадок, коли скромний і невеличкий клуб стає кузнею топових тренерських кадрів. У 60-х і середині 70-х XX століття одному маленькому нідерландському клубу вдалося запросити до себе трьох маловідомих тренерів, яким у майбутньому вдасться вийти у фінал Кубка чемпіонів із «Брюгге» та «Сампдорією», виграти Кубок Кубків із «Сампдорією», виграти Кубок чемпіонів з «Феєнордом» та «Гамбургом», а також виграти чемпіонат Європи зі збірною Чехословаччини.

Це був АДО «Ден Гааг», який по черзі запрошував на тренерський місток таких малодосвідчених фахівців як Ернст Гаппель, Вацлав Єжек та Вуядін Бошков.

Історія замовчує, хто саме запропонував Гаппелю очолити «Ден Гааг». Відомо лише одне: перші контакти між сторонами трапилися під час молодіжного турніру у Відні: молодіжна команда АДО приїхала грати з «Рапідом», начальником якого був Ернст — він допомагав керувати першою та молодіжною командами головному тренерові Роберту Кернеру.

Гаппеля запросили в нідерландський клуб завдяки його ігровим заслугам, і він був прийнятий у Гаазі як божество. Багато хто чув історію про те, що австрієць зробив на першому тренуванні в АДО. Згідно з легендою, Ернст встановив на перекладині пивну банку і оголосив: хто потрапить — може вирушати додому відпочивати, решта — тренуються. І нібито на першому дощовому тренуванні в банку з першого разу потрапила лише одна людина — сам Гаппель. Сам тренер пізніше спростовував цю версію, додавши, що у ній є лише частка правди. А ось один із присутніх на тому тренуванні гравців Рене Пас розповів, що ж трапилося тоді насправді. Виявляється, Гаппель скомандував воротареві Мартіну ван Віанену зайняти місце в рамці, і, попередньо встановивши на лінії штрафного майданчика десять м'ячів, вбив у сітку «щось близько дев'яти з них».

...До Гааги Ернст прийшов не один, а разом із помічником Яном Беккером, який очолив молодіжну команду. Це дуже важливе уточнення, оскільки з початку другого сезону роботи в АДО Гаппель змінив склад до невпізнанності, і вікова команда перетворилася на молоду. Але цікаво, що Гаппель встиг вивести у фінал Кубка Нідерландів ще першу, «стару» версію АДО. Саме під керівництвом австрійця «Ден Гааг» перетворився на міцного кубкового бійця: за сім сезонів у клубі Гаппель чотири рази виводив команду до фіналу національного Кубка. І з четвертої спроби таки зумів виграти трофей!

Винуватцем поразки АДО у першому гаппелевському фіналі Кубка від «Віллема II» у 1963 році став лівий вінгер Кес Артс. Гаппель був настільки вражений його грою, що доручив Беккерові негайно зайнятися трансфером цього гравця. Запам'ятайте це ім'я!

Виграш «Ден Гаагом» Кубка Нідерландів 1968 року — історія на всі часи. В останньому турі чемпіонату АДО Гаппеля грав на виїзді з «Аяксом» Рінуса Міхелса. У разі перемоги «Аякса» амстердамці гарантували собі чемпіонський титул, а «Ден Гааг» – путівку до єврокубків, бо у кубковому фіналі знову мали зустрітися саме ці дві команди. Гаппель і Міхелс спілкувалися перед грою чемпіонату, і Рінус чи то жартома, чи то усерйоз натякнув Гаппелю на обмін результатами: АДО має віддати «Аяксу» чемпіонат, і може забирати Кубок собі. Легенда «Ден Гаага» Лекс Схунмакер чув цю розмову: «Вони обговорювали це. Звучали фрази на кшталт «Якщо ми станемо чемпіонами, то, напевно, розслабимося у фіналі Кубка через тиждень». Після перерви ми вели в рахунку, і Гаппель дуже розлютився...» Інший гравець того АДО Харрі Хейнен підтверджує слова партнера: «Ми дійшли до фіналу Кубка, в якому мали зіграти з «Аяксом». За тиждень до цього фіналу ми також мали зіграти з «Аяксом» в останньому турі чемпіонату. У разі їхньої перемоги ми пробивалися б у єврокубки. Тому нам було дано команду розслабитися. Але що відбувається на самому початку гри? Кес Артс (той самий!) забиває головою, і ми ведемо 1:0. Кес ніколи раніше не грав на другому поверсі, а тут... Ернст Гаппель не на жарт розлютився. На щастя, у підсумку ми все ж таки програли 1:2».

Фото: «Ден Гааг» Гаппеля

Наступному голу Артса австрійський тренер радів як божевільний. У фіналі Кубка  Нідерландві Кен подвоїв перевагу своєї команди, завдяки чому трофей уперше вирушив до Гааги. До речі, відразу після перерви за рахунку 0:2 лівий вінгер «Аякса» Піт Кейзер відіграв один м'яч — незважаючи на хитрі заяви Міхелса, столична команда не збиралася «зливати» цей матч — гравці «Аякса» могли отримати такі ж преміальні за перемогу в турнірі, як і при виграші чемпіонату. Вони й боролися за преміальні, але на камбек не спромоглися. Ймовірно, завдяки навмисному програшу «Аяксу» в чемпіонаті австрійський тренер хотів приспати пильність суперника у фіналі Кубка...

Наступного сезону Гаппель залишив скромний клуб. Він посварився з головою правління Германом Шуфером після того, як останній розкритикував тренера за «ганебний» виліт із Кубка (від «Неймегена» у 1/8 фіналу у додатковий час). Гаппель ще мав дворічний контракт з клубом, але в той же час він уже отримав пропозицію від Феєнорда. Тоді Ернст і вирішив публічно відповісти на критику — він свідомо наривався на звільнення...

До речі, щодо пропозиції від «Феє». Відомо, що Гаппель сам написав листа до офісу роттердамського клубу, сподіваючись отримати там роботу. Текст легендарного листа складався з одного рядка: «Майбутнє: «Феєнорд»? З найкращими побажаннями, ваш Ернст Гаппель».

Гаппель перетворив АДО з аутсайдера на претендента на медалі (команда двічі була третьою та двічі четвертою), прищепив кубковий характер, вивів у єврокубки (у Кубок володарів Кубків та у неофіційний Кубок Інтертото), а також сприяв індивідуальному прогресу гравців: за його керівництвом Ян Вілеріус та Гус Хак дебютували за збірну Нідерландів. Через кілька років Хак виграє під керівництвом Гаппеля Кубок чемпіонів у складі «Феєнорда».

У своїй подальшій тренерській кар'єрі Гаппель виграє два Кубки чемпіонів — з «Феєнордом» і «Гамбургом», Міжконтинентальний кубок з «Феєнордом», вийде у фінал Кубка УЄФА з «Брюгге» та «Гамбургом», вийде у фінал Кубка чемпіонів з «Брюгге», а також виведе у фінал чемпіонату світу збірну Нідерландів.

Але найбільше Ернст вплине на розвиток футболу: саме він стояв біля витоків тотального футболу; саме його тренування, за словами Лекса Схунмакера, підглядав «у кущах» Рінус Міхелс. У Нідерландах досі сперечаються про те, хто був ідейним батьком революційного стилю, і багато голосів називають Міхелса великим наслідувачем, але не винахідником.

Наступнику не подобався ігровий стиль АДО під керівництвом Гаппеля – Вацлав Єжек вважав, що «Ден Гааг» грає у застарілий футбол. Саме до цього чеського фахівця вирішив звернутися Герман Шуфер, позбавившись Гаппеля. Як і в Ернста, у Єжека була репутація жорсткого тренера з суворим характером, який вважав за краще дотримуватися дистанції між гравцями, приятельські стосунки з якими були для неможливі. Як він у цьому був схожий на свого попередника, який забороняв своїм підопічним звертатися до себе за іменем. «Коли дистанція не витримується, немає жодної поваги», — говорив Гаппель.

Фото: «Ден Гааг» Єжека

Єжек, будучи на той час дворазовим чемпіоном Чехословаччини в якості тренера празької «Спарти», поставив на празьких перемовинах Шуферу умову: «Ден Гааг» повинен змінити ігровий стиль. Якщо під керівництвом Гаппеля команда грала в англійському стилі бій-біжи, то Єжек хотів поставити АДО футбол, заснований на контролі м'яча. Жодних 4-2-4 – лише сучасні 4-3-3, і інколи 4-4-2.

Пізніше Єжек зізнавався, що не хотів міняти все кардинальним чином — тренер просто мав намір позбавитися лонгболів (вони дозволялися тільки у разі очевидного пролому в захисті суперника) і прищепити команді комбінаційний стиль. Насправді чеський фахівець побачив команду, стан якої, на його думку, залишав бажати кращого: «Були проблеми з витривалістю, швидкістю, фізичною міццю, технікою, спринтом, умінням швидко приймати рішення...»

Чути такі слова було дивно, адже Гаппель був відомий своїми вимогами: його гравці мали знаходитися у чудовій формі, щоб грати в його футбол.

До речі, прийняти запрошення АДО Єжеку також допомогла участь «Спарти» у молодіжному турнірі. Після повернення молодіжки чеської команди з Гааги гравці та технічний персонал розхвалили «Ден Гааг», і коли Єжек отримав пропозицію від місцевого клубу, одразу висловив зацікавленість. До АДО Єжек вів переговори лише з двома клубами – бельгійським «Стандардом» та нідерландським МВВ (зараз – МВВ «Мастріхт»).

Перший сезон вийшов перехідним, до того ж новий тренер, на відміну від Гаппеля, не знав нідерландської — він добре володів німецькою, але в розмовах з гравцями вважав за краще використовувати англійську. І вже у другому сезоні АДО стаі серйозним претендентом на чемпіонський титул. Команда з Гааги лідирувала у чемпіонаті перші 17 турів! Весь цей час «Ден Гааг» знаходився в центрі уваги радіо, телебачення та преси. У підсумку команда набрала 50 очок та побила клубний рекорд. Тоді генеральний секретар клубу Жерар Слагер і сказав свою легендарну фразу: «З такою кількістю набраних очок ми стали б чемпіонами в будь-якій іншій країні, але не в Нідерландах». Справді: чемпіон «Аякс» набрав тоді 57 очок, а віце-чемпіон «Феєнорд«– 53.

Наступного разу АДО перевершить позначку у 50 очок в елітному нідерландському дивізіоні лише у 2011-му році, коли за перемогу даватимуть не два очки, а три.

В 1976 році Вацлав Єжек впише своє ім'я золотими літерами в історію футболу — під його керівництвом збірна Чехословаччини виграє чемпіонат Європи. У серії пенальті фінального матчу із західними німцями Антонін Паненка заб'є той самий пенальті, і, зрештою, Єжек буде визнаний найкращим чеським тренером ХХ століття.

До речі, наступною клубною командою Єжека після АДО стане саме «Феєнорд», до якого з Гааги йшов і Ернст Гаппель. Як тут не згадати, що Юрген Клопп і Томас Тухель йшли з «Майнца» в один й той самий клуб, дортмундську «Боруссію»!

За іронією долі, ще одна велика знахідка керівників АДО Вуядін Бошков теж поїде з Гааги на підвищення саме до Роттердаму.

Закордонна кар'єра сербського тренера зазвичай проходила за однією схемою: він починав тренувати в маленькому клубі і чекав, поки його ефективність не приверне увагу більш впливових «гравців». У Нідерландах він змінив АДО на «Феєнорд», в Іспанії – «Сарагосу» на «Реал», в Італії – «Асколі» на «Сампдорію».

Фото: ліворуч від Бошкова Коревар, праворуч — Йол

У Гаагу його запросив той самий Герман Шуфер, звернувшись до посередника – секретаря Королівського футбольного союзу Нідерландів (KNVB) Генка Бюргвала. У березні 1974 року газета Leidse Courant писала, що керівництво АДО розглядає двох кандидатів на посаду головного тренера, обидва – югослави. Конкурентом Бошкова був Степан Бобек, «єдиний [окрім Бошкова] вільний югославський фахівець». Менеджер (генеральний директор на сучасний лад, — прим.) АДО Едді Хартман їздив до Югославії на переговори на цілий тиждень, і видання зазначає, що Бошков був пріоритетним варіантом для «Ден Гаага». Через якийсь час Бошков прибув до Гааги для перегляду команди в товариському матчі (йому вистачило 60 хвилин, щоб усе зрозуміти), і сторони досягли угоди. Новий сезон 1974/75 розпочинався у вересні, а вже у квітні було відомо, що з нового сезону у команди буде новий тренер.

Що цікаво, белградська газета «Політика» опублікувала інформацію про те, що голова «Аякса» Яп ван Праг зателефонував Бошкову, щоб дізнатися про його умови для роботи з його командою — амстердамський клуб звільнив Георга Кнобеля і знаходився у пошуках нового тренера. Але Бошков дав зрозуміти, що вже підписав дворічний контракт із АДО. Згодом секретар «Аякса» спростував цю інформацію, але диму без вогню, як відомо, не буває…

Вуядін погодився на роботу у «Ден Гааг» у якості тренера, незважаючи на те, що у своєму попередньому клубі – «Войводіні» — був радше менеджером в англійському розумінні цього слова. Тобто поєднував функції тренера та спортивного директора, якщо говорити сучасною мовою. «Мені все зрозуміло пояснили, із цим не виникне проблем, я приймаю цю умову», — зазначив Бошков.

Сербський фахівець прийняв не лише це. За кілька років до його приходу правління АДО вирішило спробувати сформувати команду, гідну Ередівізі, зі своїх вихованців. Одержимий молоддю тренер-попередник Еверт Туеніссен затіяв експеримент, але результатів у вигляді прийнятного місця у турнірній таблиці не було. У результаті Туеніссен пішов до «Де Графсхапа», а Бошков прийшов на його місце не тільки для того, щоб думати про розвиток молоді, а й для загальнокомандного прогресу. Але склад кардинальним чином змінено не було. І тут виявилося, що Бошков теж не може творити чудеса із цими хлопцями.

За словами 31-річного ветерана команди Ада Мансвельда, молоді гравці не боялися втратити місце в основі, не дуже засмучувалися поразкам, і не особливо прагнули вигравати конкуренцію, якої, по суті, не було. «Через відсутність конкуренції хлопці не переживають, що втратить місце в основі. З приходом Бошкова мало що змінилося. Так, він трохи покращив дисципліну в колективі, але самодисципліна молоді залишилася на низькому рівні», — скаржився Мансвельд.

Фото: Генк ван Леувен і Ад Мансвельд

Красномовним був скандал, у який потрапив Тшеу Ла Лінь. За день до фіналу Кубка Нідерландів між АДО та «Твенте» у досить прохолодну погоду «захворілий» півзахисник був помічений у кабріолеті. Він був одягнений у сорочку з відкритим коміром, і цим посилав неприємний сигнал не лише своїм партнерам по команді, а й уболівальникам. Майже вся команда вимагала Бошкова виключити Ла Ліня із заявки на фінал за таке непрофесійне ставлення. Підписуватися під загальною заявою відмовилися лише два гравці: Мартін Йол (той самий, майбутній тренер «Тоттнема») та Йоп Коревар. Перший – через дружбу з Тшеу, другий – через релігію, яка забороняла відповідати злом на зло. Так, Коревар був свідком Єгови.

У результаті Ла Ліня було виключено із заявки на фінал, у якому АДО зробив величезну сенсацію. «Твенте» вважався грандіозним фаворитом, але гол форварда АДО Генка ван Леувена так і залишився єдиним у матчі. Ось де спрацювало чуття Бошкова! Перед сезоном 1974/75 перед тренером постало питання: або спробувати за великі гроші повернути до Гааги місцеву легенду Лекса Схунмакера, або задешево підписати ван Леувена. Бошков обрав другий варіант, виграв Кубок, завдяки чому потрапив у єврокубки, і завдяки чому наступного сезону АДО зміг викупити у «Феєнорда» Схунмакера!

Заради справедливості слід зазначити, що в розіграші Кубка того сезону АДО грав справді паршиво: команда з Гааги двічі проходила своїх суперників лише у серії пенальті, а в інших зустрічах забивала не більше одного м'яча.

Але кого після фінального свистка це хвилювало? У першому ж своєму сезоні Бошков виграв лише другий Кубок Нідерландів в історії АДО. Гаага святкувала цей успіх протягом усього наступного року.

Своїх найбільших успіхів у тренерській кар'єрі Бошков згодом досяг у мадридському «Реалі» (золотий дубль у сезоні 1979/80) та «Сампдорії», з якою виграв чемпіонат-1990/91, два Кубки Італії, Кубок володарів Кубків-1989/90, а також вийшов до фіналу Кубка чемпіонів.

Після Єжека і перед призначенням Бошкова з 1972 до 1974 року АДО тренував Еверт Теуніссен. На перший погляд може здатися, що керівництво «Ден Гаага» прогадало із запрошенням цього тренера, який нічого у своїй кар'єрі не виграв, і взагалі працював у якихось заштатних клубах. Але навіть це буде правдою лише частково, адже Теуніссен зробив для розвитку футболу в Нідерландах більше, ніж багато більш класніших фахівців. Він запровадив у своїй країні програму «Молодіжний план», яка полягає у перегляді скаутами KNVB гравців віком від 11 до 17 років. Найталановитіші хлопці отримують запрошення на тренування до молодіжних команд професійних клубів та запрошуються до участі у молодіжних турнірах. Окремо Теунісен розробив курс програми «З вулиці на полі», завдяки якому сотні хлопчаків зуміли втілити свою мрію стати професійними футболістами.

Також під час роботи з клубом Де Графсхап Теуніссен не тільки врятував команду від вильоту в аматори, але і розробив новий дизайн клубної емблеми. Знаменита «G» присутня на футболках гравців «Де Графсхапа» і досі.

Фото: Еверт Теуніссен і його Де Графсхап

Що стосується результатів Теуніссена в самому АДО, то навряд чи Еверта можна звинувачувати за відсутність прогресу. Небагатий клуб сам вирішив зробити ставку на власну молодь – звідси відсутність результату.

Ось чий шлях зараз повторює «Майнц». А ось чи повторить шлях Клоппа і Тухеля діючий тренер команди Бо Свенссон?

«Насправді Свенссон називає своїм учителем не лише Клоппа з Тухелем, а й Каспера Юльмана. Хоча, звичайно, це не так показово», — розповідає журналіст FootBoom і за сумісництвом вболівальник «Майнца» Ігор Савченко.

«Початок тренерської кар'єри Свенссона справді дуже нагадує перші кроки успішних попередників. Я як уболівальник «Майнца» вірю, що на Свенссона чекають серйозні успіхи на європейському рівні — можливо, не перемога у Лізі чемпіонів з «Ліверпулем» чи «Челсі», але точно класна робота в топ-5 європейських командах. За межами футболу він дуже освічена та культурна людина, чудовий мотиватор. Тактично Свенссон теж добре зарекомендував себе: хоча б тим, що налагодив ефективну гру в обороні в три захисники (до цього у «Майнца» там був прохідний двір). Особливо вражаючим був прогрес у Сен-Жюста, Мвене, «воскресіння» Белля.

Гра на флангах стала набагато активнішою, різко зросла кількість єдиноборств. «Майнц» грає в гарний та атлетичний футбол, мені це дуже подобається. Звичайно, у новому сезоні вже «ефект раптовості» не той, як минулої весни, коли безнадійний аутсайдер раптом почав трощити всіх підряд. Але я у будь-якому випадку за Свенссона горою.

Чи піде він із «Майнца» до дортмундської «Боруссії»? Щодо цього можна лише гадати. Це було б цікаво, але я волію, щоб Свенссон працював у «Майнці» якнайдовше», — зазначив Савченко.

Цей матеріал був написаний під час окупації Херсона. Вперше опублікований на нашому сайті 21 червня 2022 року під назвою «Майнц» – не перший маленький клуб, який поставив на потік запрошення майбутніх топ-тренерів».

Читайте также: Матчі, які змінили моє життя: Дірк Кейт

По сообщению сайта FootBoom