Віце-президент ФК «Чернігів»: «Кілька років активно думаємо з приводу Другої ліги, але поки нам передчасно рухатися в бік ПФЛ»

Дата: 15 января 2020 в 15:24


Віце-президент ФК

Молодий чернігівський клуб розвивається вже більше півтора десятиліть: встиг уже завоювати репутацію одного з найсильніших у рідній області, а також – дебютувати на всеукраїнському рівні (спершу під попередньою назвою – YSB, потім виступав уже як ФК «Чернігів»). У нього власний спорткомплекс, свої вихованці та великі плани – саме цим він і цікавий, будучи позитивним прикладом для багатьох клубів, які, на жаль, думають більше про речі минущі, аніж про інфраструктуру та зміну.

Повернувшись у аматорський чемпіонат України після річної перерви, ФК «Чернігів» спершу був навіть серед лідерів, і хоча зимуватиме середняком – зацікавив своєю грою та яскравими місцевими іменами. Про розвиток клубу, його цілі та завдання говоримо з віце-президентом і співзасновником ФК «Чернігів» Миколою Синицею.

— ФК «Чернігів» рік не грав у ААФУ. Як зважилися повернутися? Які були для цього резони?

— Річ у тім, що це було сплановано. Ми свідомо взяли перерву на один рік, тому що команда була ще не готова до виступів на такому рівні. Дехто покинув команду, ми набрали нову молодь… Тож вирішили пропустити один рік, пограти на область, щоб ці діти трішки набралися досвіду в іграх з дорослими чоловіками. Тобто головна причина – кадровий дефіцит. У нашому клубі гравці лише місцеві, ми не беремо «легіонерів» ні з Києва, ні з інших регіонів. А в Чернігові, на жаль, у той рік якраз стався кадровий дефіцит, не було кого запрошувати. Тому ми вирішили виховувати молодь.

Із цьогорічним поверненням, як показали ігри, ми не прогадали – у всіх матчах виглядали достойно. Тому сезон 2018/19, який ми пропустили в аматорах, дав нам можливість зібрати боєздатний колектив.

— Які успіхи були на місцевому рівні за цей сезон?

— Минулого року ми зайняли третє місце в чемпіонаті області, а цього року виграли його. Чемпіонат області проводиться за інакшою схемою – весна-осінь, а аматорський чемпіонат – осінь-весна, тому ці турніри трохи пересікалися.

— Як ви виходили з цієї ситуації? Чи вистачало кадрів на два турніри одночасно?

— Так, в цілому, вистачало. Коли почався чемпіонат серед аматорів, в іграх області грали молодші хлопці, у яких не було досвіду в чемпіонаті України. І якщо чесно, останній чемпіонат області видався не дуже цілісним: на жаль, місцева федерація не змогла організувати хороший, повноцінний турнір, і участь у ньому брали лише п’ять команд. Грали у три круги, але ми задовго до кінця турніру вирішили питання чемпіонства, тому була можливість «награвати» молодь.

— Наскільки змінився склад, якщо порівнювати два сезони в аматорському чемпіонаті України? Чи багато додалося гравців, і чи є такі, хто раніше був запасним, зовсім молодим, а зараз вибився в лідери?

— «Кістяк» залишився той самий, але, напевно, половина складу змінилася. З молоді хотілося б відзначити двох хлопців – Анатолія Романченка, який суттєво розвинувся в плані гри, хоча прийшов зі спортшколи звичайним хлопцем і нічим не відрізнявся від інших, але за рік набрав таку шалену форму, що на чемпіонаті України грав у всіх іграх в основному складі, адже склалося враження, що він уже десять років грає на цьому рівні – настільки впевнено, настільки спокійно, молодець; і воротаря Данила Радича – спокійна і впевнена гра як на його роки.

— Про нинішній сезон і те, що ви побачили: вашу групу називають особливо складною, тому що, як би там не було, тут грають дві команди, які за останні роки вигравали чемпіонат, кубок, назбирали багато медалей і вважаються грандами. Вам як здалося? Чемпіонат став сильніший, слабкіший за цей рік? І ця група, де ви виступаєте, достатньо конкурентна?

— У нашій групі є «ЛНЗ-Лебедин» і «Вікторія», які стоять, напевно, на голову вище всіх інших. На виїзній грі з «ЛНЗ» нам трішки пощастило: ми могли програти, а могли забрати собі три очка, але вийшло зіграти в нічию… По грі видно, що ці команди, їхні футболісти більш майстерні. Інші команди, на мою думку, рівні, не можна когось виділити. У турнірній таблиці команди дихають один одному у спину. Наприклад, різниця між третім і сьомим, восьмим місцем – одна-дві перемоги. Це означає, що чемпіонат хороший, група рівна, і невідомо, як усе обернеться до кінця чемпіонату.

— Ваша команда і київський «Атлет» – це приємні відкриття, тому що у такій складній групі ви були серед лідерів, і у вас вийшов вражаючий стартовий відрізок. Як для себе пояснюєте: в чому причина, що команда настільки потужно влилася в сезон при тому, що календар був, скажімо так, не дуже до вас добрим, і ви вже в стартових турах з «ЛНЗ» перетиналися, трішки пізніше з «Вікторією»? Як поясните такий потужний старт?

— В першу чергу, везіння. Були ігри, коли ми поступалися, але нам пощастило забити якийсь м’яч, наприклад, у Первомайську. З «ЛНЗ» в першому турі теж пощастило…Так, у нас теж були непогані моменти, контратаки, але більше зіграло роль везіння. Потім фортуна трохи відвернулася, і навіть у тих іграх, де повинні були виграти, ми програвали. Наприклад, тому ж «Атлету». Рахунок був 4:1. Здавалося б, вони впевнено нас обіграли, але насправді гра була абсолютно рівною, навіть вдесятьох (у нас було вилучення з поля) ми виглядали не гірше. Просто не пощастило. У них залетіли ті чотири м’ячі – чотири моменти, чотири голи. У нас було стільки ж моментів, та забили ми лише раз. В першій частині чемпіонату щастило, а от у другій – не дуже. Якщо в середньому брати, то ми поки що займаємо те місце, яке й повинні, хотілося б вище, та й ми могли б вище, але знову ж таки, цей сезон можна назвати дебютним для нас, адже команда нова, після перерви беремо участь… Ну, непогано. Багато хороших, вдалих ігор, і найголовніше – не результат, не турнірна таблиця, а малюнок гри. Команда тішить, хлопці молодці.

— Цікава обставина: ваша команда представляє місто, де є клуб Прем’єр-ліги, тобто велика конкуренція за глядачів. Разом з тим є ще юнацько-молодіжна команда, яка також відсіває певну увагу. Тим не менш, у вас на ваших трибунах завжди спостерігається досить велика кількість глядачів, і ті трибуни, які є, вони займають. Завдяки чому це вдається? Чи веде клуб якусь планомірну роботу з вболівальниками? Чи є у вас ця «ком’юніті», яка постійно з клубом?

— Так, у нас є поки що невелика, малочисельна група підтримки. Але люди підтримують, і це дуже приємно, дякую їм за це. Розраховувати на якусь багаточисельну армію поки що, звісно, рано, але якісь свої двісті чоловік на трибунах постійно є, а враховуючи те, що у нас і на матчах Прем’єр-ліги іноді така кількість, то загалом це непоганий результат. Напевно, до моїх недоробків, мінусів можна віднести те, що ми планомірно не працюємо з вболівальниками, іноді ми проводимо певну роботу з батьками дітей нашої дитячої школи, розклеюємо афіші по місту, постимо рекламу в соцмережах. Але цього, напевно, недостатньо, ми могли б збирати більше людей, адже іноді при спілкуванні з кимось дізнаюся, що не всі знають, що існує така команда, що вона бере участь у чемпіонаті України, у які дні у неї ігри… Напевно, весною займемося цим питанням серйозніше. З приводу «Десни», команди Прем’єр-ліги, – зрозуміло, що там серйозна підтримка, в Чернігові Прем’єр-ліги ніколи не було, тільки от другий рік «Десна» грає. Люди малознайомі з великим футболом, тому ходять на трибуни. А по U-19 і U-21 – ці команди теж грають у нас на стадіоні, багато вболівальників туди не ходить, напевно тому, що людям не так цікаво дивитися на юнацький футбол.

— Відносно цієї зими: як команда планує її провести? Як розпланували відпустку, збори? Що очікуєте під час перерви?

— Хлопці вже сходили у невелику відпустку. В міжсезоння у нас у Чернігові проходить зимовий чемпіонат міста у форматі «дев’ять на дев’ять». У грудні, стартував чемпіонат, який триватиме до лютого. Власне, готуємося у Чернігові, проводимо тренування три рази в тиждень, потім гра. Далі підемо в невеличку відпустку, і вже у березні проведемо повноцінні збори, приймемо участь в одному-двох турнірах, і з квітня підемо у сезон.

— Наскільки великі будуть кадрові зміни, і чи є інтерес до ваших гравців з боку професіональних клубів?

— Так, інтерес до хлопців є завжди, практично щороку ведемо переговори… Надіюся, що ми нікого не втратимо, але ми завжди ідемо назустріч футболістам, і якщо якась серйозна команда зацікавилася якимось перспективним хлопцем, то ми його утримувати, заважати йому не будемо, адже це його шанс, його кар’єра. Навіть, навпаки, часто допомагаємо хлопцям кудись поїхати, але при умові, що це серйозна команда і серйозний інтерес. Поїхати кудись, аби сидіти на лавці, не варіант, краще хай тут грає, набирається досвіду. Щодо зими поки що сказати не можу. На даний момент серйозного інтересу до хлопців немає, а з нашої сторони є інтерес до кількох хлопців, яких ми хотіли б бачити у команді. Також є дві-три проблемні позиції, хотілося б їх зміцнити, переговори вже ведемо.

— На що ви націлюєте команду у весняній частині сезону? Чи у вас немає конкретних цілей?

— Не скажу, що це конкретне завдання, але хотілося б потрапити в трійку. Це можливо, так показують всі суперники, ми вже з усіма зіграли, всіх побачили. Якщо ми правильно зіграємо і нам трошки пощастить, то це цілком реально. Щодо наступних кроків – поки що про це рано говорити, весна покаже. Але я думаю, в цьому сезоні, 2020-й рік, поки нам передчасно рухатися в бік ПФЛ. Ми вже кілька років активно думаємо з приводу Другої ліги, але реально, якщо не готові, то краще почекати, підготуватися і зайти туди вже з боєздатним колективом.

Ми сподіваємося, що через п'ять-шість років наші дітки виростуть, буде своя школа, будуть свої вихованці, і можна буде спокійно заявлятися в Другу лігу навіть просто з місцевими хлопцями. У Другій лізі можна нормальний результат показувати, принаймні, в серединці десь або ближче до лідерів бути, це можливо. Але у нас зараз найголовніша проблема – досягти прогресу в аматорах, тому що будь-який футболіст може піти, його може забрати будь-яка команда, і навіть підписавши контракт з Другою лігою, ми себе від цього не убезпечимо.

По сообщению сайта FootBoom

Поделитесь новостью с друзьями