Святослав Козловський: «Коли не вийшло з «Карпатами» — вирішив шукати щастя в Іспанії»

Дата: 05 декабря 2018 в 22:04

По сообщению сайта FootBoom

Півзахисник «Руху» Святослав Козловський нещодавно перебрався в «Олімпік» із Хатіви, який виступає у четвертому по силі дивізіоні Іспанії Терсері. В інтерв'ю FootBoom, 24-річний гравець розповів про те, чому залишив команду, стосунки з тренерським штабом, перспективи «Руху», Леоніда Кучука та зарплати в клубі.

 — Святославе, ви залишили «Рух» з власної ініціативи?

— Можна сказати, що 50 на 50. Мене не влаштовувало те, що я не грав, адже мені не довіряли, як футболісту. Тренер на мене не розраховував, тому у мене було бажання піти з команди. Важко сказати в чому причина. Я викладувався на тренуваннях. Все було добре, але тренера щось не влаштовувало. Так буває у футболі.

— Які у вас склалися стосунки з тодішнім головним тренером Андрієм Кікотем?

— Спочатку все було нормально. Був робочий діалог, але потім щось змінилося. На зимових зборах у Винниках я грав і мене ставили в основний склад. Теж саме було і в Туреччині. Потім у мене виникли проблеми зі здоров'ям із-за яких я випав на місяць. Коли відновився, то в мене було бажання вийти на поле і зіграти наступний матч. Хотілося набирати форму через ігри, а не просто бігати по колу навкруги стадіону. Проте Кікоть вирішив, що я не готовий грати. Казав, що я повинен займатися, щоб відновити кондиції: «Тренуйся, а там побачимо». Але ж місяць — не рік. Він міг дати мені шанс. Якось у мене з ним не склалося.

Хотілося залишити «Рух», тому що не бачив перспектив потрапляння клубу до Прем'єр-ліги, або хоча б стати міцним середняком Першої ліги. Кидалося в очі, що у команді постійно змінювалися молоді і недосвідчені тренери. Було видно, що нічого серйозного з цього не вийде. Проте з іншої сторони, можливо, й немає різниці хто очолює команду. Головне, щоб давали мені грати. А виходило так, що вчорашні футболісти говорили мені, що я не готовий.

Ще на сборах в Туреччині було помітно, що головний тренер на мене не розраховує. Коли мій батько тиждень знаходився з командою, то Кікоть мене ставив на матчі. Як тільки батько повернувся в Україну, то мені перестали надавати ігровий час.

— Чи не зверталися ви за допомогою до батька, який є президентом «Руха», щоб він вплинув на ситуацію?

— Ні. Він повністю довірив команду тренеру і що б я не казав — це не важливо. Якщо тренер діє певним чином, отже робить все правильно.

— Тобто він ніколи не тисне на тренера і не нав'язує свою точку зору?

— На рахунок мене — ніколи такого не було. Ні разу в житті батько не говорив, щоб мене ставили у основний склад. Якщо говорити про когось іншого — не знаю, якщо чесно. Не бачив такого і не чув. Вважаю, що я заслуговував отримувати більше ігрового часу, чим мені надавали. Я повністю викладався на сборах, забивав голи, був одним із найкращих на полі. Я не придумую. Так дійсно було.

Потім мій тато відлітає з Туреччини і починається різний дурдом. Коли награвали стандарти, то мене навіть не залучали. Я просто дивився, а тренер робив вигляд, що мене не помічає. Наче я був відсутній на тренуванні. Потім ми грали товариську гру з «Мілсамі» і Кікоть поставив мене в основний склад. Питає: «Ти знаєш, як ми аути розігруємо?». Вважаю, що це якась маячня. Я ж був на тренуванні, чого ти мене не залучав?!

Дивні іноді були в нього рішення. Якщо головному тренеру щось не подобається, то він міг би прямо про це сказати. Мені здалося, що Кікоть вирішив мене провчити. Може йому щось не сподобалося і він мені про це не сказав. Не розімію. Вважаю, що треба більше спілкуватися із футболістами, щоб не виникало подібних ситуацій.

— Ви не проводили паралелі? Не вийшло з Мазяром, тепер з Кікотем. Можливо, причина в іншому?

— Так. Не виходило з Мазяром, потім цю тенденцію підхопив Кікоть. Зрозумів, що в цій команді я зайвий. Нічого страшного не трапилося. Життя продовжується. Потрбно рухатись далі.

— Чи радили ви коли-небудь батьку звільнити певного головного тренера, або прибрати гравця із команди?

— Ніколи таким не займався. Навіть якби щось і сказав, то не думаю, що мене послухали б. В клубі є керівництво і тренери, які контролюють певні процеси.

— «Рух» консультує відомий білоруський фахівець Леонід Кучук. Ви з ним пересікалися?

— Я з ним особисто не знайомий. Навіть не знав, що він працює у «Русі». Перший раз про таке чую, адже мене немає в Україні вже півроку.

— Спортивний директор «Руху» підтвердив, що з Кучуком ведуться перемовини і він може очолити команду.

— Якби винниківський клуб прийняв такий досвідчений фахівець, то я б команду не залишав. Порівняти Кучука з тими тренерами, що були раніше: з Мостовим, Гданським, Кікотем — між ними величезна прірва. Хіба що Володимир Мазяр більш-менш досвідчений спеціаліст, але всі знають, яка він людина. З Кучуком було б цікаво попрацювати. Навіть, якщо б у нього не грав, то в тренувальному процесі міг би для себе багато чого почерпнути.

А тренуватися в «Русі», аби просто тренуватися — з Кікотем, чи з Мостовим... Хто б там не був... Для мене це деградація. Потрібно прогресувати, а якщо цього не робити, то потрібно зав'язувати з футболом. А з такими молодими тренерами, я не бачу ніяких перспектив. Та й не тільки я. Багато футболістів залишили команду через те, що нові наставники нав'язували президенту свою неправильну позицію. Габовда зараз грає у вищій лізі Угорщини, Бохашвілі — в Білорусі, Кінаш перейшов до «Волині» де одразу ж проявив себе. Футболісти залишають винниківську команду, знаходячи себе в елітних дивізіонах інших країн, але в «Русі» вони непотрібні. Дивна ситуація. Зараз набрали молодих гравців і йдуть у зоні вильоту. Незрозуміло, що відбувається з командою, але всіх все влаштовує.

Якщо прийде Кучук — це буде правильне рішення. Білоруський фахівець успішно працював в елітних дивізіонах чемпіонатів Росії і України. Він може принести багато нових ідей.

— Віце-президент «Карпат» Олег Смалійчук обіцяв вам, що влітку запросить на перегляд, але вас не було на сборах. Він не дотримав свого слова?

— Зі Смалійчуком зустрічався у VIP-ложі, коли «Карпати» грали з «Олександрією». Кажу йому: «Можна я буду з вами тренуватися і набирати форму?» Він сказав, що поговорить з моїм батьком і вже потім дасть остаточну відповідь. Начебто вони поспілкувалися і тато не захотів мене відпускати. Напевно він сподівався, що я залишуся в «Русі». Хоча для себе я прийняв остаточне рішення, що перейду, якщо не в «Карпати», то в інший клуб.

Виникла не дуже добра ситуація. Півроку я не грав у футбол. Спочатку пропустив три місяці, потім мені робили операцію. Були проблеми зі здоров'ям. Звичайно це не було цікаво Смалійчуку. Адже я багато часу пропустив. Згодом я зателефонував головному тренеру Олегу Бойчишину. Він сказав, що команда сформована і немає місця для нових гравців. Виходячи з цього, я прийняв рішення поїхати в Іспанію і шукати свого щастя там.

— Як виник варіант з «Олімпіком» із Хатіви?

— Чисте везіння, випадковість. Натрапив на певних людей, які працюють з клубом і так вийшло, що мене підписали. Декілька років назад Олег Смалійчук влаштував мене в «Олімпік» на перегляд, але я не тягнув на їх рівень. В ті часи клуб виступав у Сегунді Б. Довелося тренуватися з іншою командою. В Іспанії дуже тяжко з бюрократією. Документи робляться дуже повільно. Три роки тому «Олімпіку» з Хатіви я не підійшов, а з «Альсірою» — середнячком Терсери, все могло скластися, але вони не змогли мене заявити на сезон. Виникла проблема з оформленням документів. Клуб мав борги.

Декілька років назад, коли я перебував на перегляді в «Олімпіку», то познайомився з Аріфом, який був капітаном команди. Зараз він працює, якщо не помиляюсь, генеральним директором. Колись він грав з мадридським «Реалом» в Кубку Іспанії. Він каже, що я прибавив, став краще грати і на мене розраховують. «Олімпік» претендує на підвищення у класі і знаходиться на першому місці в Терсері в групі 6. Нарешті мене змогли заявити. Дуже довго робилися відповідні документи.

Радує, що в клубі — хороший тренувальний процес. Заняття дуже інтенсивні. В Іспанії можна прогресувати. Сподіваюся, що «Олімпік» вийде в Сегунду Б і я ще на рік затримаюся в команді. До Нового року залишилося зіграти три зустрічі. Може, в найближчий час дебютую.

— Який рівень Терсери?

— Перші сім команд нашої групи — високого рівня. Можливо, рівень Першої ліги України. В тактичному плані всі колективи дуже добре підковані. Аутсайдер може глибоко сісти в оборону, яку дуже важко зламати.

— Чув, що зарплати в Сегунді в районі 600-1200 евро. Що платять в іспанській Терсері, зокрема у вашому клубі?

— 900 евро — це вважається солідна зарплата. Такі суми платять, коли людина знаходиться довгий час у команді і їй довіряють. В Терсері не платять космічні гроші. Я приїхав в Іспанію, перш за все, набрати форму і показати себе. Якщо будеш добре грати, то гроші самі прийдуть.

— Чи вистачає вам зарплатні на нормальне життя в Іспанії?

— Мені вистачає, якщо сильно не розкидатися грошима. До того ж батько трішки допомагає. Він розуміє, що мені важко в іншій країні. Дякую йому за це.

— Вам комфортно в Іспанії?

— Якщо чесно, то не дуже комфортно. Я живу один, а дружина залишилася в Україні і прилітає досить рідко. Проте готовий піти на такі жертви, вийти із зони комфорту, щоб прогресувати як футболіст.

Кожень день відвідую викладача з іспанської мови, яку вивчаю протягом 2,5 годин. Мені є чим займатися в Іспанії.

Читайте также: Святослав Козловський: «Мазяр – лицемір, людина мені півроку брехала»