Футбол у місті Самбір, що на Львівщині, має потужне давнє коріння. Для порівняння: історія всенародної гри у Києві бере свій початок 1911 року, у Самборі – 1906-го. Найсуттєвіші успіхи самбірського футболу припали на 1980-ті: місцеві команди чотири рази ставали чемпіонами області, були призерами чемпіонату України серед колективів фізкультури (КФК). Цьогоріч після укрупнення Самбірського району місцевий футбол зазнав структурних змін. Зокрема навесні було створено Асоціацію футболу Самбірського району. В інтерв’ю кореспонденту спецпроекту сайту FootBoom «Аматорський футбол» голова Асоціації Руслан Ярославович Хомин та його перший заступник Петро Михайлович Мошуманський розповіли про розвиток гри у регіоні, нові виклики та подальші перспективи.
— Відколи запрацювала новостворена Асоціація футболу Самбірського району?
Руслан Хомин: 15 квітня 2021 року на звітно-виборчій конференції за участю представників колишніх федерацій футболу Старосамбірського і Турківського районів, а також федерації міста Самбір було утворено громадську спілку «Асоціація футболу Самбірського району». В заході взяли участь делегати від одинадцяти об’єднаних територіальних громад Самбірщини. Створення Асоціації футболу Самбірського району відбулося у рамках децентралізації, адміністративно-територіальної реформи та укрупнення нашого району. Було затверджено статут, органи футбольного правосуддя, виконавчий комітет тощо.
Головою новоствореної футбольної громадської організації було обрано мене, голову Самбірської районної організації ВФСТ «Колос» , першим заступником багаторічного очільника федерації футболу міста Самбір, відомого мецената Петра Мошуманського, заступниками – керівників колишніх федерацій футболу Старосамбірсього і Турківського районів – відповідно Володимира Наливайка та Олега Мельника.
— Яким видався для Самбірщини футбольної цьогорічний сезон?
Руслан Хомин: Цього сезону об’єднаний чемпіонат ще не проводився: Самбірщина, Старосамбірщина та Турківщина змагалися кожна окремо. Наймасовішою була першість Самбірщини (26 команд — у трьох лігах, юнацькі змагання), на Старосамбірщині та Турківщині на старт вийшло 15 команд. Зауважу, що Туркіщина регулярний чемпіонат не проводила, акцент був зроблений на кубкові змагання.
Нам вдалося провести спільний кубок «Золота осінь». Проведення об’єднаного районного чемпіонату потребує насамперед ідеальної організації турніру. Команди повинні без зайвих складнощів діставатися з пункту «А» в пункт «Б». Адже враховуючи велику площу району — 3247.1 км 2 та специфіку гірської місцевості окремих територій можуть виникати непередбачувані ситуації.
Тому 2021 року футбольні господарства на місцях функціонували у колишньому режимі. Як буде наступного сезону? До цього питання ми підійдемо відповідально, гуртом попрацюємо. Зрозуміло, що децентралізація внесла свої корективи у всі сфери життя, у тому числі й футбольне. Укрупнення районів і створення ОТГ автоматично реформувало весь український аматорський футбол. Чи він виграє від цих змін? Про це можна довго дискутувати. Однак, як на мене, краще давайте всі разом попрацюємо, а за п`ять-шість років побачимо результат нашої роботи.
— Як було зазначено, адмінреформа докорінно змінить структуру аматорського футболу в Україні, формулу проведення любительських змагань. Що вас наразі найбільше турбує, як керівника районної футбольної асоціації?
Руслан Хомин: Проблем вистачає. Приміром, непокоїть, відтік футболістів-аматорів на заробітки за кордон. Упевнений, що ця проблема гостро стоїть не лише на Самбірщині. Трудова міграція негативно відображається на любительському футболі в усіх областях України. Деякі команди через від’їзд гравців не можуть навіть назбирати футболістів до заявки на матч. Інші колективи взагалі або припиняють, або призупиняють свою діяльність. Трудова міграція – це загальнонаціональна проблема. Але людей , які від’їжджають можна зрозуміти – вони шукають кращого життя.
— Цього сезону ФСК «Самбір» у Прем`єр-лізі Львівської області виступив невдало – посів дванадцяте місце. Як це можете пояснити?
Петро Мошуманський: Дійсно, виступ команди не потішив. ФСК «Самбір» бракує стабільності, раз -по — раз змінюються наставники, виникають питання щодо фінансування. Потрібна одне-єдине бачення, конструктивна думка всіх сторін, які задіяні у процесі функціонування клубу. Можливо, не завадив би і круглий стіл.
Самбірщина – це футбольний край, футбол тут не просто люблять – його обожнюють. Про це, до речі, говорять і показники глядацької відвідуваності за останні роки в обласній Прем`єр-лізі . Вони одні з найкращих в області. Зазначу, що окрім ФСК «Самбір» у нас є ще одна амбітна команда зі Старосамбірщини – «Кар`єр-Дністер (Торчиновичі/Старий Самбір). Якщо об’єднаємося разом навколо спільної ідеї – можемо отримати єдину потужну команду, яка успішно представлятиме Самбірщину у Прем`єр-лізі Львівщини.
— Влітку 2021 року у Самборі відбулося відкриття оновленого стадіону. Як загалом оцінюєте розвиток спортивної інфраструктури у районі?
Петро Мошуманський: На належному рівні все розвивається. У Самборі та інших населених пунктах району регулярно відкриваються міні-футбольні майданчики на відкритому просторі, які користуються неабиякою популярністю як серед дітей, так і дорослих. Справжня окраса міста – центральний стадіон імені Лева Броварського, який 16 червня цього року відкрили після дворічної реконструкції. Для проведення робіт залучили кошти (близько 30 мільйонів гривень) різних рівнів – державного, обласного та місцевого бюджетів.
Відтепер арена обладнана комфортними трибунами, сучасною системою поливу футбольного поля, оновлено газон, бігові доріжки, є зручне адміністративне приміщення з роздягальнями. На рівні області таких якісних стадіонів, який розрахований на 2 тисячі глядачів, немає. Водночас, якщо хочемо, щоб самбірському стадіону присвоїли високу категорію Української асоціації футболу (УАФ), і на ньому проводилися поєдинки найвищого рівня, тоді є що вдосконалювати. Саме це, до речі, і констатував представник УАФ, який приїздив до Самбора. Особисто мені надзвичайно приємно, що на території стадіону почав діяти музей футболу міста Самбора.
— Збулася ваша давня мрія?
Петро Мошуманський: Так. У музеї поступово з’являються нові експонати, стовідсоткової наповненості поки що немає. Значна частина експозиції зали відведена постаті Лева Броварського. У Самборі на початку 1980-их Лев Рудольфович завершував футбольну та розпочинав тренерську кар’єру. У липні 2012 року депутати Самбірської міської ради на сесії ухвалили рішення про присвоєння місцевому стадіону імені легендарного футболіста «Карпат», майстра спорту, володаря кубка СРСР, заслуженого тренера України Лева Броварського.
Подарував свою книгу для музею Віталій Кварцяний. Річ у тім, що деякі футболісти з Самбора під його керівництвом виступали у складі «Торпедо» (Луцьк) у другій лізі чемпіонату СРСР (1984-1987 роки). Віталій Володимирович приїздив до нашого міста, йому тут подобається.
Зазначу, що два роки тому за моєї ініціативи, як голови федерації футболу міста Самбора, та відомого футболіста і тренера Петра Галушки побачила світ книга «Самбір, гол!». Її автором є відомий далеко за межами Львівщини дослідник футбольної історії, статистик, засновник тижневика «ФутболПростір», автор багатьох книг на футбольну тематику Євген Попов. У виданні, яке містить 318 сторінок, охоплено події самбірського футболу у понад століття – від 1906 до 2018 років.
Першим футбольним матчем в Україні прийнято вважати гру у Львові між командами міста Лева та Кракова, який відбувся 14 липня 1894 року. А за дванадцять років футбольні баталії вирували вже у Самборі. Футбол прийшов до нас після Львова та Стрия. За цим показником ми треті в Україні! Випереджаємо навіть Київ, де, як ви знаєте, футбол зародився 1911 року.
Ідея видати історичну футбольну книгу з`явилася у мене давно. Розпочинали працювати в цьому напрямі з безмінним диктором на стадіоні в Самборі Омеляном Леськівим, який, на превеликий жаль, помер 9 лютого 2019 року. Згодом доля звела із львів’янином Євгеном Поповим. Результатом наполегливої спільної праці стало створення друкованої пам’ятки про самбірський футбол на довгі роки. Це перша ґрунтовна подібна праця на Львівщині, де взяли один окремий регіон.
Було приємно, коли на презентацію книги завітав літній чоловік, який з годину розглядав чорно-білі фотографії і врешті впізнав себе на одній з них. Він — колишній футболіст Каземір Тадейович Гуль, 1935 року народження. «Самбір, гол!» вже розлетівся багатьма містами України, поїхав до Іспанії та Португалії. Маємо ідею зробити обмін нашої книги з подібними історичними виданнями ФК «Динамо» (Київ) та ФК «Шахтар» (Донецьк).
— Ким пишається Самбірщина із нинішнього покоління футболістів?
Руслан Хомин: Самбірський футбол подарував багатьох класних майстрів. Із молодого покоління відзначу: Михайла Писка («Шахтар» (Донецьк), «Зоря» (Луганськ), «Іллічівець» (Маріуполь), «Гомель» (Білорусь), «Рух» (Винники), «Інгулець» (Петрове), «Білшина» (Бобруйськ, Білорусь), «Агробізнес» (Волочиськ), «Авангард» (Краматорськ), «Прикарпаття» (Івано-Франківськ), Миколу Ковталюка ( «Арсенал» (Київ), «Колос» (Ковалівка), «Колхеті«-1913 (Поті, Грузія), «Динамо» (Тбілісі, Грузія), «Діла» (Горі, Грузія), «Акжайик» (Уральськ, Казахстан), Вадима Янчака (ФК «Львів», «Локомотив», (Кошице, Словаччина), «Попрад» (Словаччина), МФК «Олександрія»), Богдана Іванченка («Скала» (Стрий), «Мир» (Горностаївка), «Агробізнес» (Волочиськ), «Буковина» (Чернівці), Романа Колтока (футзальний клуб «Ураган» (Івано-Франківськ). Можемо також пригадати Ярослава Хому, 1974 року народження, який виступав за «Волинь» (Луцьк), «Поділля» (Хмельницький), «Карпати» (Львів), «Шахтар» (Донецьк), «Металург» (Запоріжжя). У активі Ярослава є один матч у складі національної збірної України.
— Яким вам бачиться майбутнє самбірського футболу?
Петро Мошуманський: Ми оптимісти, тому віримо в краще. Віримо у наших дітей, молодь. У Самбірській ДЮСШ, де працюють кваліфіковані наставники, успішно функціонує футбольне відділення, випускники виступають за юнацьку команду ФСК «Самбір» у чемпіонаті Львівської області. Це перший крок підготовки юних футболістів. Два роки тому команди U-15 і U-17 захищали честь Самбора у ДЮФЛ України (перша ліга, зона «Захід»).
Участь у всеукраїнському чемпіонаті стала можливою завдяки ініціативі міської федерації футболу. Підтримала нас і Львівська асоціація футболу. У плані результату виступ самбірчан бажав кращого . Нашим юним футболістам було важко конкурувати з іншими командами: десь поступалися суперникам у майстерності, фінансовій організаційній та інфраструктурній складовій. Водночас хлопці здобули неоцінений досвід, прославляючи своє рідне місто на всеукраїнській арені.
Великі сподівання на голову Асоціацію футболу Самбірського району Руслана Хомина. Руслан Ярославович на сто відсотків відданий футболу, має серйозний авторитет як на рівні району, так і на теренах всієї області. Його знають як ефективного керівника на посаді голови Самбірської районної організації ВФСТ «Колос». Впевнений, що саме за такими людьми майбутнє всього українського футболу.
По сообщению сайта FootBoom