Стоковые изображения от Depositphotos
Мирон Маркевич розповів про новорічний подарунок з дитинства та казкових персонажів, в існування яких зірковий український тренер щиро вірив до 12 років.
У 90-х святкував зустріч нового року в Карпатах. В горах, в сільській хаті. Спали на сіні. Навколо хати була така краса! Це запам'яталося. Тоді ще в Карпатах працював.
Під бій курантів зазвичай прошу Бога, щоб всі мої близькі були здорові і хвороби обходили їх стороною.
Найбільш вражаючі подарунки — з дитинства. Був щасливий, коли в 1956 році наші родичі, які проживають в США, прислали мені посилку з Америки — залізницю з паровозиком.
Є у мене і новорічна традиція — 31 грудня з друзями ходити в лазню. Головне, щоб не було надто сильно натоплено. 90 градусів — більше не потрібно.
У Західній Україні в роки мого дитинства діти більше чекали Святого Миколая, ніж Діда Мороза. У дитячому садку, а потім і в школі в переддень Нового року до нас приходили Дід Мороз зі Снігуронькою. Але ми їх чекали не так сильно, як появу Святого Миколая. 19 грудня мене виводили на вулицю, в поле бабуся запалювала вогонь — щоб Святий Миколай спустився з небес і приніс нам подарунки. Хтось тим часом переодягався в чорта, хтось в Святого Миколая. Далі починалося театралізоване дійство. Ми поверталися в будинок, потім до нас заходили чорт та Святий Миколай. Якщо дитина протягом року вів себе погано, чорт міг подарувати різочку — щоб дитину покарали за непослух. За легендою чорт пильно стежив за неслухняними дітьми. Чесно кажучи, іноді чорт мені вручав цей не найбажаніший подарунок — я був не сильно слухняним хлопчиком в дитинстві. У батька були припасені різочки. Але частіше все ж подарунки мені вручав Святий Миколай. Мати десь діставала мандарини, для нас тоді це був межа мрій! Я довго вірив у цих казково-новорічних героїв — до 10-12 років.
З дитинства ми відзначали два Різдва — католицьке (дід по маминій лінії був поляком) і православне. Більше, звичайно, православне. Вся сім'я збиралася за столом, шанували традиції.
Останні роки мене вітають з Різдвом протягом 12 днів. Напередодні 25 грудня телефонували гравці-легіонери — бразильці, аргентинці, які є католиками. Решта дзвонить вже напередодні православного Різдва. У мене взагалі новорічні свята асоціюються з чимось світлим. Новий рік плавно переходить в Різдво, яке для мене є ще більшим святом. Це завжди були дуже хороші дні — немає тренувань, можна побути з родиною. Чим старше стаєш, чим більше дорожиш таким часом ...
«Один вдома» або «Вечори на хуторі біля Диканьки»?
Один вдома. Бачу в цьому пацані себе — у мене був такий же характер. Хоча «Вечори на хуторі біля Диканьки» мені теж подобаються.
Салат «Олів'є» або качка з яблуками?
Ми виросли на салаті Олів'є
Шампанське «Мадам Кліко» або коньяк «Хеннесі»?
Нехай буде Мадам Кліко. Хоча мені також подобаються й інші сорти шампанського.
Гірськолижний спорт або катання на ковзанах?
У дитинстві грав у хокей. Виступав у складі дитячої хокейної команди на першість міста та області. У нас взагалі тоді хокей на хорошому рівні було розвинений в регіоні. Тому виберу катання на ковзани.
Маркевич Мирон Богданович. Народився 1 лютого 1951 року в Винниках (Львівська область). Заслужений тренер України.
Вихованець львівського футболу. Перший тренер — Богдан Маркевич. Півзахисник. Виступав за команди: Карпати Львів, дубль (1970-72), СКА Львів (1973), Спартак Орджонікідзе (1974), Торпедо Луцьк (1976-77).
По сообщению сайта FootBoom