Популярные темы

Владислав Кулач: про «Шахтар», дебют у збірній Україні, перехід в чемпіонат Росії та проблеми в «Олександрії»

Дата: 08 мая 2020 в 12:04


Владислав Кулач: про

Проти кого із захисників тобі найважче було грати?

Найважче? Ну Шкртел дуже сильний був, коли ми грали з Фенербахче. Дуже хороший. В принципі, в ЛЄ, проти кого ми грали. Смолінг, Байї. Дуже серйозні гравці, коли з МЮ грали. В Арсеналі не так. Але звісно Пападопулос. Правда в Європі багато крутих гравців було, проти яких грав. Дуже ттяжко. Вони дуже грамотно грають. І мало шансів виграти м*яч у них. тому я думаю, щос аме ці футболісти, які в топ-клубах грають.

А в УПЛ?
Коли Ракіцький був. Він дуже сильний в плані атаки. Коли починає атаку... Це найкращий був гравець. Зараз з таким пасом як у нього мало захисників. Але в плані оборони є кілька захисників, які силно грають. Завжди тяжко грати. В деяких моментах ти в одної людини в одній грі можеш більшість виграти, а в іншій — програти. Залежить багато від того, як йде гра. Є у нас хороші ЦЗ.

Розкажи про свій перехід в Гонвед. Чи ти задоволений?

Перехід відбувся швидко. Після травми, як я відновився, поїхав додому, побув з сім*єю. І вже в кінці червня поїхав в Київ, щоб тренуватися з дублем Шахтаря. Треба було кудись їхати. Закінчилася оренда з Олександрією. Тому поїхав тренуватися з дублем. Були непогані варіанти, куди я хотів їхати. Але тут подзвонив агент і сказав за цей варіант. Ми з ним зустрілися і буквально за 3 дні я пройшов тут медогляд і підписав. На наступний вилетів. І все швидко було. Так, дуже задоволений. Тут дуже добра база, ставлення до футболістів і в принципі всі умови для того, щоб добиватися цілей, показувати результат. Думаю, що все попереду.

Так, зараз дещо з результатом не клеїться. Нічого, думаю, що перемоги прийдуть — нікуди не дінуться.

А які ще в тебе варіанти були, крім Гонведа?

Були варіанти в інші країни. Ізраїль, Румунія. Вибрав цей варіант. Думаю, що він найкращий в плані майбутнього. Так, десь з фінансового боку це не сильніше, ніж в Україні. Тут саме в плані футболу мені хотілось. Це, можливо, саме та країна, де зможу зробити наступний крок.

Ти казав, що тут новий тренер в Гонведі. Він грає за схемою 3-5-2. Де твоє місце в цій схемі?

Граю нападника. Ніяких проблем нема. Просто для мене нова тактика. Трохи по-іншому тут треба оборонятися і відкриватися. Ми над цим працюємо кожен день. В нас тактика кожного дня. Щодня дізнаємося щось нове і укріпляємо те, що почали робити. Може, через це нема зараз результату. Бо, щоб поставити нову гру, нового тренера — треба час. Цей час тренеру дають. Вірять в нього. Цей тренер дуже хороший. Це приємно.

А яке завдання перед командою на сезон?

Перше завдання — бути в шістці. Тут не так як в Україні. Бо в нас за кожну гру ставляться боляче якось. Тут ми програли три перші гри. Приїхав власник команди...

І тренер лишився той самий. Нікого не зняли.

Так. Приїхав власник. Не президент. А власник. І все-таки підбадьорив і сказав, що далі ми виграємо. Ми програли. Програли Дебрецену вдома 2:3. Після цього стало трохи так собі. Були думки, бо думав, що можливо тренера можуть зняти. Чомусь я так думав. Ні. Все-таки ми 5 гру виграли і зараз знову програли. Такі качелі. Веду до того, що з нами завжди поруч президент. Він на базі, прийде коліно лікувати, просто оіймає, поговорить. Все настільки просто й близько, що не відчуваєш, що він пррезидент. Дружні відносини. Завжди після гри всі підбадьорюють один одного. Немає катастрофи, що ми програли. Всі вірять і думаю, що в наступних іграх наберемо свої очки і будемо рухатися, куди треба.

Ви свої домашні матчі граєте на стадіоні МТК. Чому не на власному?

В нас зараз практично всі стадіоні нові. Всі пройшли реконструкцію. В нас стадіон в цьому напрямку працює. Наступного літа буде зроблений. Здається, лизько 10 тисяч буде. Буде новий хороший стадіон. Зараз граємо на МТК. Все одно це в Будапешті. Звісно, хотілося б на своєму. Але нічого, думаю, що літом все зміниться.

Ми сьогодні приїхали на одну з ігор Чемпіонату Угорщини між Гонведом та МОЛ Фехервав. У складі Гонведа грає наш Влад Кулач. Він, на жаль, зараз травмований, тому цю гру ми проведемо разом з ним на трибунах. Поїхали. А ось ми вже на самому стадіоні. Домашні матчі Гонвед проводить не на свому стадіоні, бо він на реконструкції. А на домашній арені клубу МТК. Найтитулованішого клубу Угорщини. Це новий стадіон, відкрити у жовтні 2016 року. Він зовсім маленький — 5300 місць. Є дві трибуни з одної сторони і другої. На одній трибуні з двох сторін розташовані фанати однієї й іншої команди — Гонведа і МОЛ Фехервара. Не дивно, що квитки на гру було важко дістати. БО стадін вміщує всього 5300 вболівальників. Для Будапешту це мало. Але все-таки ми дістали акредитацію на цей матч. Прес-служба Гонведа відкликнулася на запит Влада Кулача. тому маємо змогу зняти ці кадри для вас. Sporttravelerua.

Скажи, будь ласка, Угорщину можна назвати футбольною країною. А Будапешт — футбольним містом?

Думаю так. Бо тут дійсно багато людей, які з самого дитинства вболівають за один клуб. Тут дуже багато команд в Будапешті. Я не скажу, що приходить 15-20 тисяч вболівальників. Це можливо тільки на Ференцварош. Бо це напевно найпопулярніший клуб в Угорщині. Приходять багато людей. Так в основному до 10 тисяч: 5-7 тисяч приходять на кожну гру. Бо стадіони так і будують невеликі, щоб була класна атмосфера. Не 20-30 тисяч, а приходить 5. Щоб не було напівпусто.

А як тут з ворожістю вболівальників? Стільки клубів в одному місті. Є якісь бійки. Ще якісь моменти. От я зараз в футболці Гонведа. Безпечно йти?

Завжди є відбиті, як це назвати. Могли б і до звичайної футболки домахатися. Я не чув про бійки. Тут люди вболівають за свої команди. Не знаю. Не чув. Але те, що свої команди підтримують фанати дуже сильно. Це та. Можу сказати за наших фанатів. Ми коли програли Краєво у матчі-відповіді кваліфікації ЛЄ. Тоді фанати Краєво кинули фаєр в голову. Не в голову, а поблизу арбітра. Хвилин 30 ми чекали, що буде.
Домашній чи виїздний матч?

Виїзний. 0:0 ми вдома зіграли. І там 0:0 було. Хвилина 88 чи 90 була. Півгодини думали, спускалис інспектори УЄФА.Дзвінки.

Фанати домашньої команди?

ТАк, там божевільні фанати. Мало де таких бачив.

Продовжили матч. Продовжив 4 суддя. Вони переодягнлися. Зіграли 2 хвилини, але не атакували. Просто тримали. Знаєш, як у баскетболі. Просто з м*ячем були. Тут те саме, просто хвилину наші пасувалися, а ті просто дивилися. Вирішили так, щоб дійти до пенальті. Ой на 88, а 118 хвилини. Потім пішла справа — вирішувати, що буде. Потім сказали, що матч продовжується, бо поліція порадила матч продовжити. Бо румунські фанати не відпустили б наших фанатів. Тому це було просто небезпечно.

Поговоримо про твою кар*єру. Рахував, що Гонвед — твій 8 клуб в оренді. Ти залишаєшся в Шахтарі і просто з року в рік ходиш в оренду. Ти говорив про це з керівництвом Шахтаря?

Кожен раз намагаюся про це говорити. Коли приїхав сюди, то я мав тут лишатися. Шахтар мене відпускав на певних умовах. Я підписав контракт тут на 3 роки. Залишився підпис за Шахтарем. Але вирішили вони, що поки не відпускатимуть. Але відпустили тільки в оренду. Був шанс піти і бути тут на контракті. Шахтар так вирішив. Все одно мені сюди хотілось, навіть в оренду. Чесно. В Шахтарі я не отримував шансу жодного разу. Тому я не бачу сенсу наразі, щоб там лишатися. Можливо, вони інше думають. Не знаю, чесно. Думаю колись вони скажуть, в чому справа. Я сподіваюся, що найближчим часом я буду належати іншому клубу постійно.

Який резон Шахтарю тримати гравця і не давати йому шансу?

Я в Шахтар прийшов в 16. Грав у дублі скільки. Після цього пішов в Маріуполь в оренду. Кожен раз йшов в оренду. З одного боку, був час, коли багато хлопців не могли нікуди потрапити. В мене на той час був контракт. Я грав. Був задоволений. Зараз такий вік, що в оренді сидіти не хочеться. Я кожен рік з якогось міста в інше їду. Зі мною їде сім*я. Постійно новий колектив. Нове місце. Це важко. Кожен рік міняти. Не знаю, в яких містах я живу. В різних. В добрих і не дуже. Надіюся, що дай Бог з наступного року буду належати якійсь команді повноцінно. А не їхати по орендах.

Думаєш, може Шахтар хоче дати тобі шанс? Чи вже все?

Звісно, якщо я тут зараз заб*ю 10 голів, то може й буде. Я надіюсь на це. Ставлю ціль це зробити, бо якщо я тут не проявлю себе, не знаю, як далі все буде. Але точно не в кращу сторону. В мене є шанс проявити себе тут. Думаю і налаштований на те, щоб це зробити. Так, є певні причини. Я довго не грав. 6 місяців пропустив. Офіційна остання гра була в грудні. Тяжко насправді. Ти втрачаєш ігровий тонус. Ігрове мислення. Це потрібно набирати. 2 гри зіграв — знову отримав травму. Десь я впевнений, що це переборю і все буде добре.

Що робиш у вихідні в Будапешті? Чи їдеш кудась?

В основному їдемо за місто. Хочемо там провести день. Буває так, що вирішили, що будемо в Будапешті. НУ і поїхали по місту.

Де вже бував?

Багато де був. Поблизу Будапешту майже всюди. Зараз хочемо в зоопарк піти.

А з ким з українців дружиш?

Та, чесно, з багатьма хлопцями. Більше з Тотовицьким, Махарадзе та іншими. Це ті, з ким хороші відносини.

Аз місцевими дружиш?

Так, ми нечасто. В одному домі живемо. В сусідніх під*їздах. У кожного свої плани. У нас тренування в різний час. Зустрічаємося. У вихідний день і Ваня Петряк приїжджає. Ми всі разом. Харатін. Зубков. Ми збираємося. десь посидимо в ресторані, прогуляємося. Дуже добре, що підтримуємо зв*язок. В будь-який момент можемо допомогти один одного.

Ти грав один час в оренді в Туреччині. Порівняй комфорт для життя в Будапешті і в Туреччині.

Не зрівняти. Тут значно комфортніше. Тут нема відчуття, що ти десь далеко від свого дому. В Туреччині напряжніше. ТАм люди не так ставляться. Тут по-доброму. Тут дуже приємно. Набагато комфортніше

А по руїн-барах ходив?
Чесно, після 11 жодного разу на вулиці не був. Я всього два рази нічний Будапешт бачив. Раз з батьками поїхали в день Угорщині.

Змоделюємо ситуацію. Ти забиваєш 10 голів і в тебе пропозиція від Динамо? Перейдеш?

Перейду, звісно. Я не грав за першу команду Шахтаря. Так, я б перейшов би.

Буває так, що ти в ночі перед матчами моделюєш ситуацію, як тобі вийде забити гол в цій грі.

Так, це нормально. Думаєш про гру, готуєшся. Не все виходить, деколи, як думаєш. А деколи виходить. Так, думаю. Думаю, що кожен футболіст про це думає. Не можеш ти викинути з голови, що в тебе нема завтра гри. І ти не думаєш про те, як будеш грати. Думаю, що всі моделюють.

Ти в одному з інтерв*ю казав, що пам*ятаєш всі голи на професійному рівні. Прям всі-всі?

Зараз треба буде позгадувати. Забив трохи більше. Я певно згадав би. Якшо б так посидіти, подумати, дати час, то згадав би.

Найкращий твій гол?

Маріуполю, звісно.

Це найкращий гол був. Він не такий важливий був. БО були важливіші голи. Але найкрасивіший — це точно.

Тобі вдавалось до того забивати так на тренуваннях?

Так, звісно. Я часто через себе стрибаю.

Ти грав в Олександрії. Казав, що Олександрія не дуже гарно з тобою вчинила. Розкажи подробиці.

Коли я прийшов в команду, було все добре, так, я багато часу пропустив зимою, бо були класні пропозиції. Але я чекав, щоб до кінця все вийшло. Але не вийшло. Я міг перейти. Богданович дзвонив багато разів. Питався, щоб я прийшов в команду. Але не хотів лишатися в Україні. Знав, що там хороша команда. Просто не хотів грати в Україні. Бо дійсно на той момент мав хороші пропозиції. Я тренувався. Підтримував форму в Києві. Затягував, що нічо не вийшло.

В мене був варіант повернутися у Ворсклу. Не знаю, що було тоді в голові в мене. Було якось соромно вернутися. Сказав всі, що йду з Ворскли. А через два місяці я повертаюсь. Хоча Василь Вікторович кликав. Дмитрович казав, щонічого старшного. Всі зрозуміють. Не знаю, чому. Це була, напевно, найбільша помилка в житті — перехід в Олександрію. Спочатку все було добре. На збори приїхав — підготували. Зіграв пару ігор. Приїхали в Олександрію, я отримав травму на тренуванні.

Я попросив Богдановича, щоб поїхати в Шахтар на обстежування. Щоб мене глянули. Він відмовив. Сказав, що в Олександрії є всі умови. Думаю, добре. Три тижні проходить, я нічого не знаю. Я не відновлювався, не було тих умов, які були потрібні. Травма була серйозна. Дьоргнув ікроножний м*яз. Був великий надрив.

Пройшло три тижні, був вихідний. Зробив УЗД в Полтаві. Приношу доктору. Він каже: «Що ти приніс. В тебе такого там нема — в тебе гематома». кажу — окей. Хай буде гематома. Я повірив доктору Олександрії. Виходжу на тренування, роблю 100% ривки. Побіг тест. Не боліло справді. Три дні не боліло. Як я потім взнав, в цьому місці може не боліти. Але коли надриваю, то все. Фініш.

Так і вийшло. На 4-5 день був товариський матч. Відчуваю, що в мене щось є. Зіграв хвилин 60. І все, після гри в мене дуже сильно заболіла нога. І я вже не міг, Гра наступна була на виїзді. Хлопці поїхали. Я в Київ поїхав робити МРТ. В мене був дуже великий надрив. Доктори сказали, що це серйозно. Це не 2-3 тижні чи місяць-півтора. Це довше.

Я тоді подзвонив ще раз Богдановичу. Кажуть, цього разу мушу поїхати в Шахтар відновлюватися. Він дав добро. Я поїхав. Все розказав докторам Шахтаря, що мені казали в Олександрії. Вони сказали: «Як взагалі людина може таке сказати, що там гематома, коли в мене надрив. Така дірка в ікрі велика». Відновлювався я в Києві 2 місяці. Жодного дзвінка не було в доктора Олександрії. Не питав, як в мене справи, що в мене. Нецікаво йому було. Один раз мені хтось подзвонив.

Думаю, остання гра з Динамо. Вже знали, що 3 місце виграли. Я приїхав в Олександрію. Остання гра. Я ставився з повагою. Приїжджаю, виходжу з дитиною на поле. Мені медаль не дали. В мене 2 медалі з третього місця. Але сам факт, саме ставлення до мене. Мене зробили винним, що я отримав травму. Те, що доктор поставив діагноз мені. Вони цього не врахували. Хоча б доктор мав би подзвонити і сказати, що помилився. Те що я півроку втратив — це помилка доктора. Я так вважаю. Так, десь я міг теж. Моя думка. Я вважаю, що це помилка лікаря, що я отримав не той діагноз. Я не лікувався в Олександрії. Може, все було б по-іншому, якби я поїхав в Шахтар.

Я вважаю, що цей перехід був жахливим. Жахлива помилка.

А медаль не дали представники ФФУ чи Олександрії?

Я знаю, що складають список в Олександрії. Я спитав в тренера. Він каже: «Ти ж не грав». Кажу: «Окей». Хлопці мене підтримали. Дякюу. Колектив крутий в Олександрії. Ще є одна людина, не буду казати прізвище. З ним я підтримую зв*язок зараз. Це одна хороша людина, яка до мене добре ставилася з клубу. Це не тренерський штаю. А один з керівників. Одна людина, з якою я нормально спілкуюся. Були моменти, що президент вирішив мені зп не платити. Через те, що я отримав травму. Я ж отримав її на тренуванні. Не на пляжі в футббол грав. Це некрасиво було.

Хай хтось мені щось каже, не знаю. Хто винуватий. Але це було некрасиво щодо мене.

Коли ти був в Олександрії, в ЗМІ потрапила інформації, що в тебе проблеми з серцем. Ти це зразу заперечив. Розкажи, що сталося.

Була така ситуація. Я приїхав в Полтаву.

Ти грав вже в Олександрії?

Так, це було за день якраз.

Я приїхав з Києва в Полтаву. Це після відновлення. В кінці сезону. Приїхав туди на гру з Олімпіком. Вирішив сходити. На наступний день поїхав в Олександрію. Вона з Динамо грала.

Я приїхав на гру. Мені дзвонить тато. І каже, що журналіст сказав, що в мене проблеми з серцем. Я не зрозумів цього. Почав шукати, хто цей журналіст. Це було в прямому ефірі сказано. Сказав, хто це. Зразу пишу і дзвоню всім. Спростовую цю інформацію. Повірте, мені за перший тайм не знаю, скільки було пропущених, повідомлень. Хтось здоров*я бажає, хтось питається, що за фігня. Хто мене знає, знає, що це брехня, Хто не знає — бажає здоров*я. Я підняв велику паніку. На той момент на стадіоні всі не розуміли, що я був дуже заведений.

Я з цією людиною зустрівся. З каналу Футбол. БО цей канал представляє Ворсклу. Дав велике інтерв*ю. На жаль, його ніде не опублікували. Цей журналіст брехливу інфу давав. І сказав, що йому це сказали доктори Олександрії. Дзвонив в клуб, щоб впевнитися. Не буду казати, кому дзвонив. Дзвонив в Олександрію.

Кажу — так і так. Мені сказали, що це ви сказали, що в мене проблеми з серцем. Відповідають: «Та ну. Мене це не цікавить. Чого ти мені дзвониш». Я здивувався і кажу: «Окей, вибачте. Це про медичний шта Олександрії сказали». Відповідають: «А, так? Добре, розберемся». Фініш, нікому не було цікаво. Я знаю, хто це сказав. АЛе так далеко вже не буду йти.

Тобто журналісти просто дезінформували?

Він почув десь там в переулці. Ну не в переулці. Я це знаю. І багато хто знає, хто це. Але я не казатиму це. Але він вирішив. Кажу, ну ти ж спитай в мене. В мене причина в ікрі, а не в серці.

В Олександрії були моменти. Їздив, ходив з такою штукою, серце перевіряли. В Олександрії такого серця не бачили. В мене маленький пульс і аритмія. В Александрії не бачили такого. Це вже жартома скажу — що вони надриву ніколи не бачили, що гематому побачили. І з серцем таке саме. Медицина прекрасна. Сказав, ви побачите, що в наступному сезоні буду грати.

Поїхав в Київ. Мені в головному диспансері країни преевірили. Сказали, що все окей. Так, в мене таке серце. Але це хороше серце. Здорове серце. Олександрія все перевернула. Те, що зараз все заново починаю, то це через Олександрію.

В те міжсезоння, після Ворскли, коли ти вже покинув команду. В тебе були інші варіанти. Зокрема, був варіант в Єнісєй. Ти туди не пішов. Ти знаєш, як в Україні сприймають будь-який перехід в російський клуб. Які причини були?

Було кілька причин. Чесно, я не скажу, що прям був категоричним. Правду скажу. І я не скажу, що прям ні-ні-ні. З Росією нє. Я подумаю. Не буду говорити ні чи так. Коли воно буде, я можу подумати. Складу всі за та проти. В тому переході було багато нюансів. Якогось одного рішення зразу не було. Про те, що я туди не хотів, як про це писали. Дякую за таку підтримку. Але я не кажу, що 100% я туди пішов або ні. Я б подумав над пропозицією. Саме в Єнісєї кілька моментів було. Я не засмутився, що туди не перейшов. Я не на 100% категоричний проти Росії в плані футболу. Той перехід не відбувся через кілька причин.

В 2018 році тебе вперше викликали до збірної. Згадай цей момент.

З одного боку, це дуже класно. Те, до чого ти йдеш. Дуже круто, коли є такий виклик. Це був дуже неочікуваний момент. Був 4 день вихідного. Було трохи неочікувано, бо мені потрібно було кілька переїздів зробити — заїхати додому, взяти речі і приїхати в збірну. Трохи в суматосі це було. Емоції зашкалюють. Атмосфера дуже класна. Сподіваюся, що я покажу хороші результати і гарно гратиму, щоб Андрій Миколайович знову звернув увагу. Сподіваюсь, що поїду ще в збірну.

Ти під частого збору спілкувався з Шевченком?

Невеличке було. Коли приїхав. Він всім говорить, щоб відчували себе комфортно, щоб нічого не боялися і показували те, що уміємо. Довгих розмов не було.

Скільки ти тренувань у збірній провів?

Виходить 4 дні та гра з Чехією. Десь 5 днів.

Ти за цей час зрозумів, який Шевченко тренер?

Він дуже вимогливий. У нього дуже хороші помічники, які помагають йому в будь-якому моменті. Не він їм говорить, як грати. Вони йому підказують теж. Зауважив, що кожен працює дуже сильно і грамотно. І хорошу гру ставлять. У них тренерський штаб дуже хороший вцілому.

Як вважаєш, з Чемпіонату Угорщини важче потрапити в збірну, ніж з УПЛ?

Можливо, за Чемпіонатом Угорщини не так слідкують, як за українським. Але Ваня Петряк їхав і буде їздити, я впевнений. Є шанс. Треба показувати хорошу гру. Тоді з будь-якого чемпіонату викличуть.

У збірній завжди новачки співають пісні. І ви вибрали пісню разом з Пластуном «Ти ж мене підманула». Чий цей вибір?

Я дивився за народними пісня. Ніби легка. Нормально. Чуть поспівали. Раку тільки не сподобалося. Він хотів іншу.

Яку хотів?

«Рюмку водки на столе». Не знаю, любить він таке. Я сказав, що тут не можна. Нічо, стояв хлопав тоді файно. Жаль, що зараз він не у збірній. Думаю, він би допоміг.

Якщо б ти перейшов в Єнісєй, то це зразу закриває шлях до збірної

Я це розумію. Можливо, щось важливіше було йому для того, щоб грати за збірну. Я поки тут. І у мене такого в житі не було. Не можу роздумувати над цим. Кожна людина, яка не мав такої ситуації, може говорити по-різному. Не знаю. Кожна людина задумалась в будь-якому б випадку. На мою думку, багато людей, не маючи такої ситуації. вони судять, що ти зрадник і тд. На 100% не підтримую таких людей, бо це занадто. Вони не були в такій ситуації.

Як ти ставишся до натуралізації у збірній? ти розумієш, що Марлос чи Мораес можуть займати чиєсь місце?

Якщо чесно, я проти цього. Так, вони прекрасні футболісти. На мою думку, якщо ти народився в Україні, ти живеш з Україною в серці. Це твоя країна. Твій дім. Не думаю, що вони так відчувають, як ми — люди, які тут народились і прожили тут життя. Вони не так відчувають. Я проти цього.

Маєш якісь хобі, захоплення?

Коли в Україні був, то останнім часом на рибалку ходив. Тут ліцензію треба.

Подорожі?

Ми їздимо. Навіть в Україні, коли в Полтаві були, то в Дніпро, то ще кудись. В нас багато, де друзі. Подорожі. Недалеко. На місці.

Розкажи про твою сім*ю. Завжди з тобою?

Стараємося, щоб завжди були зі мною. В Олександрії, коли були, то ні. Недалеко — 2 години. Я часто їздив. Здавалося, що я більше часу в Києві на відновленні був, ніж в Олександрії. Так, дружина і дочка зі мною майже завжди. Зараз вони тут. Деякі проблеми, що в певному сенсі їм скучно. Дещо не так, як в Україні. Це природно. Для мене теж. Коли ти в Україні, то маєш більше друзів, багато куди можеш з ними піти. Можливо, трохи не вистачає спілкування для моєї сім*ї. Бо я спілкуюся на базі. В мене його більше. В сім*ї — менше.

В команді як спілкуєшся?

Англійською. У нас взагалі жодного росіянина ніде. Ні футболісти, ні тренери, ні керівники.

Угорською шось розумієш?

Розумію. Погані слова. Та ні. Ну там дякую, привіт, папа.

Ти сам з Донецька. Коли останній раз там був? Хтось залишився там?

Останній раз був в 2014 році. Я в збірну молодіжну тоді полетів. Більше жодного разу не був. Там лишилися тільки родичі. Дуже мало. Дядя з дружиною і племінником. І зараз бабця. Їй вже 81 рік. Вона в Дніпро їздить до батьків, то до нас в Полтаві приїжджала. В Донецьку їй краще, бо там всі її колеги, якщо можна так сказати.

Я не був з 2014 року, як тільки полетів в травні. Через кілька днів почалася вся біда. Поки їхати туди не збираюся.

Ти віриш, що найближчим часом все зміниться на краще — закінчиться війна.

Вірю. Хочу, щоб було спокійно. Хочу просто приїхати в той Донецьк. Звісно, він таким вже не буде, як колись. Це було найкраще місто на землі. Дуже гарне місто. Комфортне. Рідне. Але таким воно вже не буде. Але все одно хочу приїхати. Це мій дім. Хоча я почав про нього забувати, бо думаю, що другий дім — Полтава. Схожа трохи.

Поделитесь новостью с друзьями