Артем Довбик: «Із Бельгії мною цікавився «Кортрейк», були розмови і про «Брюгге»

Дата: 05 июня 2018 в 01:44

По сообщению сайта FootBoom

Український форвард «Мітьюлланда» Артем Довбик розповів про свою гру в чемпіонаті Данії.

– Ти відіграв добрий десяток матчів у чемпіонаті, забив 1 гол. Як оцінюєш свій весняний відрізок у складі нового клубу?

– Я прийшов у Мітьюлланд без зимових зборів – вже через тиждень стартував чемпіонат. Тим не менше, можна було виступити і краще. У кожному матчі я мав по кілька моментів, але накульгувала реалізація. Думаю, справа в тому, що взимку я перебував без практики – сидів вдома і просто підтримував форму. На щастя, головний тренер довіряв, давав мені зіграти. П'ять голів точно можна було забити…

– Свій гол ти забив у неймовірному матчі проти Копенгагена – цей м’яч виявився переможним у суперкамбеку Мітьюлланда після 0:2. Як це було?

– Я вийшов на поле при рахунку 0:2. Тренер порадив максимально брати гру на себе, йти на загострення – нам у жодному випадку не можна було втрачати очки. Ми швидко забиваємо один гол у відповідь і я розумію, що свій момент обов’язково матиму. Мітьюлланд завівся, як належить – пішла відкрита гра. Буквально через 5 хвилин нам вдалося зрівняти рахунок – 2:2, а до фінального свистка – ще хвилин 15.

І от – момент. Суперники подавали кутовий, наш голкіпер спіймав м'яч і дуже швидко розпочав контратаку. Ми вибігли три в два, я отримав зручну передачу, яку залишалося завершити влучним ударом. Коли забив цей гол, трибуни просто вибухнули. Для мене це – найнезабутніші емоції. Такого у футболі ще не відчував. В Україні все було по-іншому. А тут – 12 тисяч, повний стадіон.

Читайте также: «Копенгаген» — «Мидтьюлланд»: прогноз The League Lane

– Крім тебе у цьому матчі відзначився Ерік Святченко – син харківського художника. Які твої враження від спілкування з екс-захисником Селтіка?

– О-о-о, Ерік – прекрасна людина! Він мені дуже сильно допомагає. Тільки-но я приїхав у Мітьюлланд, Святченко одразу підійшов, привітався і сказав: «Я розумію, що тобі наразі важко з англійською мовою, тож на першому етапі я тобі допомагатиму». За ці три-чотири місяці ми сильно здружилися. Постійно спілкуємося у роздягальні, в автобусі, на тренуваннях. Мені поталанило, що в команді є такий гравець. Ерік – справжній лідер Мітьюлланда.

– Раніше ти розповідав, що адаптувався до життя в Данії за кілька тижнів – це доволі швидко. До чого було звикнути найважче?

– До нової країни я звик завдяки допомозі Святченка. Найважче сприймав їхню погоду. У Данії – постійний дощ. Усі тренуються на живих полях, а ми ще змушені працювати в манежі. Манеж – це дискомфорт, починає боліти спина.

Самі данці – монотонні, нікуди не поспішають. Ти квапишся на тренування, знаєш, що цю дистанцію пролітаєш за 7 хвилин, але цього разу попереду – авто, яким кермує бабуся. І все – можеш їхати за нею півгодини, поки вона нарешті поверне кудись (Усміхається). Обігнати – нереально, бо всюди – камери спостереження. Усе – дуже правильно і суворо. Але до всього хорошого звикаєш швидко.

Читайте также: Артем Довбик стал чемпионом Дании

– Чим особливий Єс Торуп – головний тренер твоєї команди? Кого з українських наставників він тобі нагадує?

– Важко ось так порівняти… Можу сказати, що наш тренер вміє дуже добре налаштувати команду на гру. Він – прекрасний мотиватор. Особливо гарно Торуп налаштував на останній матч: «Все залежить тільки від вас. Якщо не переможемо – будемо самі себе звинувачувати. Нам випав історичний шанс, і ми не маємо права його втратити». Команда вийшла на поле і у важкій грі таки перемогла. Вважаю, Мітьюлланд повністю заслужив на чемпіонський титул. Хоча трохи раніше всі експерти одноголосно ставили на Брондбю. Цей факт мотивував нас ще більше.

– Як данці ходять на футбол? Чи немає там українського фактора «порожніх трибун»?

– У Данії обожнюють футбол. Ми приїжджаємо на стадіон за півтори-дві години до матчу – і там вже не пройти. Тобто, вболівальники у великій кількості прибувають заздалегідь. На арені Мітьюлланда, яка розрахована на понад 12 тисяч глядачів, 90 відсотків місць постійно зайняті. Така ситуація практично скрізь. Лише одного разу я грав на стадіоні, де зібралося 4 тисячі. А так – на Брондбю прийшло 25 тисяч, на Копенгаген 15-18 тисяч.

– Данія – компактна країна. Усі виїзди «пробиваєте» автобусом?

– Справді, на матчі лише проти двох команд ми виїжджаємо за день до гри. Це Копенгаген і Брондбю – близько 3 годин у дорозі. На всі інші поєдинки виїжджаємо в день матчу – в автобусі проводимо трохи більше години.

– Була інформація, що крім Ланса тобою цікавляться португальські та бельгійські клуби…

– Справді, був інтерес із Португалії. Але від команди, яка йшла наприкінці турнірної таблиці. Мені такий варіант не сподобався одразу. Із Бельгії мною цікавився Кортрейк. Були розмови про Брюгге, але там довго думали, сумнівалися. Мій принцип такий: потрібно йти туди, де тебе хочуть бачити. Мітьюлланд – хотів. Мітьюлланд зробив конкретну пропозицію. От і все.

– Ще минулої осені писали про інтерес від Селтіка та Аугсбурга. Можеш це підтвердити?

– Я запитував про це в Еріка Святченка. Він підтвердив, що у Селтіку були такі чутки. Щодо Аугсбурга нічого не знаю. Можливо, щось і було, але мені про це не сказали.